Как я купил шишки марихуаны и открыл свой бизнес
Чуваки и чувихи, погнали! Сегодня я расскажу вам о моем невероятном приключении, когда я купил шишки марихуаны и открыл свой собственный бизнес. На самом деле, это было не так легко, как может показаться. Но если ты настоящий гопник, то всегда найдешь способ выжить и заработать бабосы на чиле.
Помню, как-то раз вечерком, я на районе встретил своего друга, нарекаемого Фомычем. Он смотрелся совсем не в себе, словно закладки наркотиков сильно его задели. Видно было, что он гашит неплохо. Ну, я решил поинтересоваться, откуда он достал такую хорошую закладку.
- Фомыч, ты откуда такой годный гаш взял?
- Братишка, недавно открыл для себя новый сорт гашиша - ice-o-lator. Это бомба! Талый продукт отличного качества. Как клинитесь, так и проваливаешься в кайф на весь день! - ответил он, сияя глазами.
Я не мог пройти мимо такой вкуснятины, поэтому попросил его поделиться контактами своего поставщика. Фомыч как настоящий нарик сразу же скинул мне номер телефона и предупредил, что продать мешок с шишками не так-то просто.
Я сидел и размышлял, как мне продать эту добычу. Но тут всплыла идея, которую ни в коем случае не можно было провалить. Я решил открыть свой собственный бизнес по продаже шишек марихуаны. Ведь в нашей аптечке никогда не будет барб, но марихуана всегда будет востребована!
Сначала я составил план действий и решил начать с небольших партий продаж. Создал крутой юзер-френдли сайт с обратной связью и всякими фишками. Зарегистрировал бренд, сделал классные промо-материалы и начал рекламу.
С каждым днем мой бизнес рос и процветал. Люди из разных концов страны клинились от моих шишек и возвращались снова и снова. Я расширил ассортимент и добавил сорта для самых взыскательных клиентов. Я, конечно, согласился, ведь деньги не пахнут, а шишки прекрасно продавались.
Короче говоря, ребята, открытие своего бизнеса по продаже шишек марихуаны было самой шиканутой затеей в моей жизни. Я перестал быть обычным гопником, который скитается по улицам в поисках очередного гайца. Теперь я занимаюсь серьезным делом, у меня есть своя команда и деньги, заработанные честным путем. Не переживайте, не забуду я и свои корни, ведь именно они помогли мне развиться и расцвести. Всегда помню, откуда пришел и что сделал для этого.
Вот так, друзья, я и открыл свой бизнес по продаже шишек марихуаны. Нельзя сказать, что все было гладко, но моя решимость и настойчивость помогли мне достичь успеха. Теперь я живу не просто ради своего кайфа, но и ради того, чтобы делиться кайфом со всеми желающими. Если и у вас есть мечта - не бойтесь ее преследовать, даже если это необычный бизнес, как у меня.
Так что никогда не бросайте свои мечты и идите за своими целями, даже если вас называют наркоманом или чем-то еще. Главное - верить в себя и свои силы. Ведь в мире так много возможностей и шансов, нужно только их уметь увидеть и использовать!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...